Новини

Головна » Статті » Події

«ЛЮДСЬКОЇ ПАМ’ЯТІ МОСТИ…»

Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися.

Ніде і ніколи!

26 листопада 2016р. в нашій державі відзначають День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932-1933 рр. Прах семи з половиною мільйонів українців стукає в наші серця. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 — 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок — Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв.

Найжахливіше в голодоморі 1932—1933рр. — те, що його можна було уникнути. Так, Сталін знав і сам заявив: «Ніхто не може заперечувати того, що загальний урожай зерна в 1932 році перевищував урожай 1931р». Проте держава систематично конфісковувала більшу його частину для власного вжитку, підняли план заготівлі зерна у 32 році на 44%. Це рішення і та жорстокість, з якою режим виконував  накази, прирекли мільйони людей на смерть від голоду, який можна назвати не інакше, як штучний.

Наприкінці зими 1933 року голод в Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, але дороги були блоковані, проте деякі пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись урятувати від голодної смерті дітей, залишали їх в установах, лікарнях, на вулицях. Доведені до відчаю люди їли жаб, трупи тварин, вбивали навіть один одного, викопували мертвих і також їх споживали.

Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей: висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали і падали на роздутий живіт. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя.

Усіх їх ми повинні пам’ятати. Адже вони були свідомими українцями, любили свій народ, рідну землю, гинули з надією за кращу долю України.

26 листопада в бібліотеці - філії с. Рож-Поля була проведена година-реквієм: «Людської пам’яті мости…» (до дня пам’яті жертв голодомору). В заході взяли участь читачі бібліотеки: дорослі і діти. Звучали уривки із спогадів зібраних у книзі «Голодомор», а також були прочитані поетичні рядки: «Вічний монолог». Присутні затамували подих із сльозами на очах і слухали розповідь жахіть голодомору.

Тож пом’янімо сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього Хресного шляху. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали.

Сьогодні – час очищення і ми починаємо осмислювати самі себе: що з нами сталося? Сміливішає пам’ять, мужніє душа, розковується свідомість, звільнена від страху. На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписувати історію… Але з пам’яттю народу нічого не вдієш.

Також для користувачів була оформлена книжкова виставка: «Голод 1932-1933рр. - незагоєна рана». На завершення заходу біля виставки Гаврищук Л.М. провела огляд літератури.

Завершила годину – реквієм акція «Запали свічку пам’яті».

Категорія: Події | Додав: Снятин_ЦРБ (28.11.2016)
Переглядів: 78 | Рейтинг: 5.0/2
Вітаю Вас Гість