Новини

Головна » Статті » Події

ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЗА УКРАЇНУ

6 липня у бібліотеці – філії с. Завалля проведено історичний екскурс «Життя, віддане за Україну» присвячений 110- річчю від дня народження  Олега Ольжича (Кандиби).

Захочеш і будеш

В людині, затям,

Лежить не відгадана сила

Народився Олег Ольжич у Житомирі 8 липня 1907 року. У 1923 році емігрував разом з батьками до Чехословаччини. В 1924-1928 роках навчався в Карловому університеті у Празі на літературно -  історичному факультеті Українського  Педагогічного Інституту, де вивчав археологію в Українському Вільному Університеті. Восени 1930 року захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930-1931 – асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному  відділі  Національного музею, здійснив наукові експедиції по Західній Україні, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. Опублікував ряд праць з антропології та археології. З початку 1930-х років О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно – Науковий Вісник», «Вісник», «Обрії».

З молодих літ О. Кандиба став учасником українського національного руху. В 1929 – член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів, особисто Є. Коновальця. Протягом 1939-1941 років очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів. На початку радянсько-німецької війни 1941-1945 переїхав до України разом з Буковинським куренем, прийняв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В жовтні 1941 року Олег Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру - Української Національної Ради у Києві. З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. 25 травня 1944 року заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944 року, закатований гестапівською трійкою.

         Життя Олега Ольжича було коротким, закритим для багатьох, але надзвичайно яскравим. Син одного з найвідоміших українських поетів Олександра Олеся ( Кандиби). Вже в 8 років хлопчик починає писати вірші, потім – коротенькі оповідання про тварин. Олег змалку багато читав, в чому йому порадником та керманичем був батько (хто міг передбачити тоді, що через певний час ці двоє батько і син, залишаючись друзями і продовжуючи любити і шанувати один одного, розійдуться у поглядах, передусім – естетичних…). Найважливіше: батько пережив трагічну загибель сина, щоправда, лише на півтора місяця. «Ти не відхилеш свойого кінця» - ось кредо поета Ольжича. Цю готовність до жертви давала йому віра в те, що «Україна  перестала бути ідейною провінцією, її духовність відтоді, самобутня і самовистачальна, післанництво цієї духовності – в майбутньому».

Ольжичу – першокласному політику - миротворцю, поету, досліднику стародавньої історії України присвячено повнометражний двосерійний  художньо-документальний фільм за сценарієм Леоніда Череватенка «Я камінь з Божої пращі…»,удостоєний Національної Шевченківської премії.

Присутні на заході користувачі мали змогу ознайомитися з цікавою книжково-пізнавальною виставкою «Віхи життя і боротьби».

Чи маємо право ми забути того, хто якось написав: «Великі ідеї родяться живцем, в муках»?

 Він жив для своєї ідеї…

Категорія: Події | Додав: Снятин_ЦРБ (11.07.2017)
Переглядів: 141 | Рейтинг: 0.0/0
Вітаю Вас Гість