Новини

Головна » Статті » Події

“ЯК СТРАШНО ЦІ РОКИ МИНАЛИ”

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок історії України вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких був Голод 1947 року, який виник внаслідок непомірних зернових визисків державою на Покутті.

До роковин цієї страшної дати провідний бібліотекар бібліотеки-філії с. Шевченкове Марія Михнюк відвідала старожилів села, очевидців страшних подій й наживо поспілкувалася з тими, хто не за чутками знає про ці жахливі сторінки нашої історії, а хто жив у ті лихоліття й закарбував у пам’яті події тих років.

Одна із очевидців – Євдокія Василівна Тимофійчук (1933 р. н.) зі сльозами на очах розповіла: “Зараз всі скаржаться, що важко жити, але щось таки маємо. А в голодовку не було нічого. Отак пусто, та й усе. Лупину від бульби клали у бляшку на кухні й пекли та й їли. Від голоду люди пухли. Деякі чоловіки так розпухали, що не могли одягнути штани. Село дуже постраждало від Голоду...”

88-річна Ганна Федорівна Векерик пережила голод уже у свідомому віці й розповіла: “Пам’ятаю, як натину рвали і варили. Ішли в поле, перемерзлу картоплю збирали і їли. Спасалися зимою стеблами від кукурудзи та соняшнику. Їх рубали і варили. Крім розсолу в діжці з-під огірків та плиток для топлива в печі ми не мали нічого.”

Очевидець тих страшних років - Федір Федорович Векерик (1929 р. н.) з труднощами згадував: ''Пам'ятаю, що кожен день дуже хотілося їсти, але не було що. По селі ходили і забирали у людей все, що люди залишали на прожиття. Мої батьки закопали трохи картоплі і буряків, але й те знайшли і забрали. Кілька раз приходили за нами вночі, але не заставали вдома..."

І це тільки частина тих страшних й сумних фактів зі свого життя, які розповіли мешканці села. Бібліотекар ще поспілкувалася із Параскою Іванівною Векерик (1928 р.н.), Григорієм Степановичем Козменюком (1934 р.н.), Ганною Василівною Матвій (1933 р.н.). Люди, яких відвідала Марія Василівна, були задоволені і щасливі, що їхні спогади ще потрібні  й збережуться для нащадків. Вони дякували за відвідини й тепле спілкування.

Багато часу пройшло від тієї трагедії. Про той страшний 1947-й р. написано багато матеріалу, складено багато віршів, пісень. Серед них і пісня, складена жителем с. Ганьківці Іваном Королюком, який також пережив в дитинстві ті страшні події.

Пісня про голод

Україно, Україно

Тяжке твоє горе

Люди мерли із голоду

Засипав би море.

Плачуть люди українці,

Тяженько ридають,

Щоб їх батьки і діти

З голоду вмирають.

Одні мерли на дорозі,

Другі на подвір’ї.

Сталін створив штучний голод

В нас на Україні.

Україна вічно жила,

Живе і сьогодні.

Вона вічно буде жити

Поки світ та сонце.

Категорія: Події | Додав: Снятин_ЦРБ (28.11.2017)
Переглядів: 101 | Рейтинг: 0.0/0
Вітаю Вас Гість